Знайомство з VirtualBox в Ubuntu — інсталюємо гостьову Windows 7

VirtualBox — це вільний (GNU GP) програмний кросплатформовий інструмент віртуалізації операційних систем від компанії Oracle. Найчастіше знайомство користувачів Linux з VirtualBox спонукає необхідність запустити певну Windows програму в операційній системі Linux. Це може бути будь-що, від дрібниць до важкого програмного забезпечення (наприклад, Photoshop чи Microsoft Office). Зауважте, мова йде про повноцінну операційну систему, а не використання емуляторів на кшталт wine. VirtualBox — потужний та добре документований програмний продукт. Але не будемо повторюватися і дублювати технічну інформацію, а одразу перейдімо до практики.

Інсталювати VirtualBox можна або через Ubuntu Software, або через термінал командою $ sudo apt-get install virtualbox

Запускаємо VirtualBox та створюємо нову гостьову систему (Машина => Створити). Обираємо тип і версію операційної системи, сьогодні ми інсталюємо у якості прикладу Windows 7 64-біт, обираємо її зі списку та переходимо до наступного кроку («Далі»).

Задаємо об'єм оперативної пам'яті для гостьової операційної системи. За замовчуванням запропонують 2 ГБ ОЗП, я рекомендую подвоїти цю цифру і виділити 4 ГБ для Windows 7. Обсяг RAM можна буде згодом змінити в налаштуваннях при потребі.

Створюємо віртуальний жорсткий диск. По замовчування VirtualBox застосовує рідний VDI тип, його і залишимо. Далі слід обрати між динамічним та фіксованим розміром. Фіксований диск працює трішки швидше, динамічний економить місце на хост машині (їсть його поступово по мірі потреби). Але жоден з них не може вийти за максимально допустимий розмір, що зазначається на наступному етапі.

Зазначаємо розташування та розмір файлу жорсткого диску. Враховуйте обсяг операційної системи та майбутні потреби. По замовчуванню для Windows 7 VirtualBox запропонує зарезервувати 32 ГБ.

Усе, систему створено. Однак не поспішайте її запускати, спершу перейдемо в налаштування та підкорегуємо інші ресурси.

Система => Процесори. Я дозволив використання чотирьох ядер (по замовчуванню працює лише одне ядро).

Екран => Відеопам'ять. Збільшив до 64 МБ (мені цього достатньо).

Інші налаштування поки не чіпаємо, про них ми поговоримо окремо в наступних оглядах (порти, мережа, гостьові доповнення, доступ до USB та зовнішніх накопичувачів тощо). Запускаємо систему. Після першого запуску система запитає завантажувальний диск. В нашому випадку — це образ операційної системи Windows 7. Вказуємо файл та слідуємо стандартній процедурі інсталяції.

Ось і все, гостьову систему встановлено, і тепер у нас під рукою повноцінний Windows 7 для будь-яких задач. Щоправда для більш зручної роботи (повноекранний режим, налаштування роздільної здатності, загальні теки тощо) слід встановити гостьові доповнення, але про це я розповім вже в наступному дописі.